wild_maja (wild_maja) wrote,
wild_maja
wild_maja

Робота вдома

Я працюю вдома.
Коли ті, що мають малих дітей у три голоси кричать, що "як це важко доглядати за дитиною!!!", я трохи дивуюсь. І ось чому.
Якщо ще під час вагітності сформувати для себе правильне ставлення до тієї самої вагітності (що це не хвороба, а фізіологічний стан), до пологів (що це не болючий неприємний процес, а свято - День народження потомства), і до самого догляду за дитиною, то все буде гаразд.
Докладніше про догляд.
Догляд удень. Приблизний графік Марії такий: пробудження, їжа, гра, їжа, сон, їжа, гра, їжа, сон, їжа, гра, їжа, засипання на ніч. З пробудженням і їжею все зрозуміло. А от гра - це важлива складова розвитку. На кожному етпі - свої іграшки і слова, виховні моменти і турбота. Я не ставлюсь до дитини як до кришталевої вази, тому і дитина так до себе не ставиться. Я не намагаюся займатись самопожертвуванням: коли хочу - їм, коли потрібно кудись сходити - йду. Але роблю це все з дитиною. Мені корисно, їй - цікаво. Також не намагаюся перед нею блазнювати, адже в мені і в батькові дитина має бачити дорослих - свою опору, вчителів, до яких має бути повага, а їх авторитет має бути беззаперечним. Звичайно, це вимагає від нас відповідного поводження, але краще так, ніж бути дитині управляємим клоуном.
Вдень, коли дитина спить, я - працюю. Коли Марія спить на прогулянці, то намагаюсь зустрічатись з людьми "на виїзді, у парку.
Марії лише 4 місяці і, цілком можливо, що незабаром наші графіки зміняться. Тоді я застосовуватиму щось інше, щоб було комфортно і їй і мені. Проте я свято впевнена, що в нас все вийде!
Догляд вночі. Нещодавно прочитала, що "середня тривалість безперервного сну у людей із грудними дітьми - 4 год. 30 хв." Цікаво як це в них так виходить, якщо дитина що вдень, що вночі їсть приблизно щотри години. Виходить, що середня тривалість безперервного нічного сну - 2 год 30 хв - 3 год. При всьому тому деякі батьки умудряються створювати собі проблеми, які заважають їм нормално спати навіть ці 3 години. Наприклад - кладуть спати дитину у ліжечко. Ще будучи вагітною і не прочитавши жодну із книжок по догляду за малям, я знала, що спатиму разом із дитиною в одному ліжку. Це можна пояснювати раціонально: контроль над тим, щоб дитина не задихнулась під власною ковдрою, близькість дитини до грудей покращує лактацію тощо, а можна просто: мені прємно спати поруч із дитиною. Мені щиро шкода тих батьків, які вже ніколи не відчують приємності, коли до тебе притискається маленьке тепленьке 4-кілограмове тільце. Ще одним аргумент - простота годування. Останнім часом я навіть до пуття не просинаюсь, годуючи Марію. Виглядає це так: Марія кряхтить і шукає груди, я їй допомогаю її знайти, дрімаю, вона смокче, а коли відчуваю, що Марія вже наїлась і спить - груди забираю і сплю далі. І так 3 рази за ніч. Зранку я добре виспана і готова до ігор, роботи і спілкування.
Як відівчити дитину від батьківського ліжка - то інша тема, може, якось розповім потім.

Ага. Я ж про роботу писала. Так от. Правильне ставлення до догляду за дитиною, яке дозволяє мати час і бажання ще й бути корисною суспільству, я б описала так:
1. Найважливіша робота - це догляд за дитино. І вдень і вночі.
2. Дитина - не кришталева ваза, а маленька людинка.
3. Догляд за дитиною - приємна справа, а не тяжкий обовязок. Коли він стає тяжким обовязком, значить щось не так.
4. Робота - це приємність, а не спосіб заробляння грошей. Якщо перетворюється в заробляння, значить, щось не так.

Коротко - все.
Subscribe
Comments for this post were disabled by the author